Народилася 28 січня 1964 року, заміжня, маю двох прекрасних синів. Закінчила Бердянський державний педагогічний інститут в 1991 році.
Працюю в КЗ "Веселівська районна різнопрофільна гімназія" вчителем початкових класів.
У своїй роботі комбіную традиційні та інноваційні форми
уроку. В даний час
захоплююся методикою особистісно - орієнтованого навчання, яка допоможе розвинути пізнавальні здібності кожної дитини, максимально виявити її індивідуальний досвід, допомогти особистості пізнати себе, самореалізуватися.Люблю вчитися і
взнавати нове.
Моє життєве кредо:
"Я живу на світі людей любити, лиш красу і добро творити."
Моє педагогічне кредо:
" Кожній дитині - світло знань,
Кожній дитині - світло любові,
Віру в силу свою без вагань
Як запоруку щасливої долі."
Моє життєве кредо:
"Я живу на світі людей любити, лиш красу і добро творити."
Моє педагогічне кредо:
" Кожній дитині - світло знань,
Кожній дитині - світло любові,
Віру в силу свою без вагань
Як запоруку щасливої долі."
Кожна людина схожа на веселку – така ж
різнокольорова, тільки сяє різними кольорами – кожен має свою палітру. І я теж.
Я - жінка, я- мати, я - дружина, я - вчитель.
Я – жінка
Та не черниця я...
пробачить Бог
Я - ча-рів-ниця, мавка, я - криниця,
Я - жінка, я - життя...
Я буду карою, прощенням, каяттям.
Я буду раною, й цілющою травою
Я буду поцілунком й батогом
Простоволосою я буду й не-зем-ною
Вінчанням чи розпустою...
Вином вливатимусь у спраглі губи
Чи ж бо жагою спалювать вуста
Я буду вірність і зрадлива згуба
Мяка, як подих і тверда, як сталь...
Далекий шлях, чи до воріт стежинка
В літах, без літ, чи свіжа, як роса
Початок і межа... Я - рай, я - жінка...
Висока нота, думка, небеса...
Я - ча-рів-ниця, мавка, я - криниця,
Я - жінка, я - життя...
Я буду карою, прощенням, каяттям.
Я буду раною, й цілющою травою
Я буду поцілунком й батогом
Простоволосою я буду й не-зем-ною
Вінчанням чи розпустою...
Вином вливатимусь у спраглі губи
Чи ж бо жагою спалювать вуста
Я буду вірність і зрадлива згуба
Мяка, як подих і тверда, як сталь...
Далекий шлях, чи до воріт стежинка
В літах, без літ, чи свіжа, як роса
Початок і межа... Я - рай, я - жінка...
Висока нота, думка, небеса...
Я
- дружина.
Тридцять років браку - дорога до розуміння себе як
частини іншої людини. Гірська дорога: то зльоти з відчуттям єдності і щастя, то
спади. Все непросто, але моя родина для мене - найбільша цінність.
Я - мати.
У мене є два сини. Вони - найважливіші люди в моєму житті. Старший синуля - Діма, працює головним інженером Мелітопольського хлібокомбінату, молодший - Коля, закінчує навчання в ТГАТУ і працює бригадиром цеху по ремонту гідроциліндрів. Діма і Коля - це інше покоління. Вони дивляться на життя іншими очима. Вони - моя гордість, надія і опора.
Я
– вчитель.
«Розумієш, я вчитель...»
Вчитель - слово високе, бо його призначення, як
сказано поетом, в тому, «щоб істин світлих закласти зачатки в душі молоді.».
Сучасний вчитель повинен не лише давати знання, головне - уміти звернутися до
душі і серця маленької людини. Адже дати цікавий урок - всього лише мінімум.
Навіть блискуче знати свій предмет - ще не означає бути вчителем. Сьогодні саме
життя вимагає від вчителя нових знань, нового стилю мислення, адже нове
покоління житиме в світі ще швидших змін - економічних, соціальних,
інформаційних. А це вимагає від людини принципово іншого мислення, відвертості,
критичності, мобільності. Але місія вчителя - піклуватися не тільки про
передачу знань, а і про внутрішній розвиток дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар